Перейти до вмісту

Вселенські собори

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нікейський собор. Фреска у Сикстинській капелі, Рим.
Мозаїка Христос Пантократор, Собор Святої Софії

Огляд

Основи
Організація
Автокефальні православні церкви

Автономні церкви

Напівавтономні церкви

Вселенські собори
  • Інші важливі собори:
Історія
Теологія
Літургія та богослужіння
Літургійний календар
  • Чотири періоди посту:
Головні особи

Вселе́нські собо́ри (грец. Σύνοδοι Οικουμενικαί, лат. Oecumenica Concilia) — збори переважно єпископату християнської церкви в її вселенській повноті, на яких обговорюються питання і виносяться рішення доктринального (догматичного), церковно-політичного та судово-дисциплінарного характерів.

Перелік соборів

[ред. | ред. код]

Визнаються усіма Церквами:

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассирійської, дохалкедонськими церквами:

Визнаються православними та католиками:

Православні визнають рішення таких соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

Визнаються лише католицькою церквою:

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський собор з делегованими представниками від усіх церков світу, згідно з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського собору немає. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського собору. Із 15 автономних православних церков світу єдина Російська православна церква відмовилася.[1]

Попри це, Константинопольський Патріарх Варфоломій I все ж скликав Всеправославний собор на 16–17 червня 2016 року на о. Криті (Греція)[2][3][4]. Спроба зірвати цей собор[5] скликаний вперше за майже 1000 років не вдалася й учасники Всеправославного собору різко засудили церкви, які не приїхали[6].

Собор I II III IV V VI VII
Рік 325 381 431 451 553 680 787
Місто Нікея Констан­ти­но­поль Ефес Халкедон Констан­ти­но­поль Констан­ти­но­поль Нікея
Імпера­тор св. Костян­тин Вел. Феодо­сій Вел. Феодо­сій Молодший Маркіян св. Юстині­ан Костян­тин Погонат Костян­тин та Ірина
Патрі­арх св. Митро­фа­н свт. Григо­рій; Некта­рій св. Кирил Олексан­дрій­ський св. Анато­лій св. Євтихій св. Георгій св. Тарасій
Головуючий Євста­фій Антиох. Мелетій Антох.; пат­рі­арх Константинополя Кирило Олександр., Іоан Антіох. Анатолій Констант. св. Євтихій

Конст.

св. Григорій

Конст.

св. Тарасій

Конст.

Папа Сільвестр І Дамас І Целестин I св. Лев Великий Вигилій Агафон Адріан І
Членів собо­ру 318 150 200 630 165 170 367
Право­слав­ні учас­ни­ки Олександр Ол-др., Осія Кордуб­ський, Євста­фій Антіох., Яків Низибій­ський, свт. Спири­дон, свт. Миколай Мелетій Антиох., наступ/ Вас. Вел. по Кесарійск. кафед­рі Еладій, Григо­рій Ниськ., Кирило Єруса­лим­ський, Григо­рій Богослов Мемнон Ефеський, єпи­ско­пи Олексан­дрії, Єруса­ли­ма, Палести­ни, Іліри­ка Анато­лій КП, МаксимАнтох., Ювена­лій Єрус., Фала­сій Каппад, лега­ти єп. Пасха­зій і Луцен­цій, Феодо­рит Кірск. Аполі­на­рій Олексан­дрій­ський, Домн Антио­х. Макарій Антіох., св. Петро і Феодор, головуючі Олексан­др. і Єруса­лим. пат­рі­ар­ха­тів св. Тарасій Констан­т.
Проти кого Арія Македо­нія, Аполіна­рія Несто­рія Євтихія і Діоско­ра «Трьох глав» Монофілі­тів Іконо­бор­ців
Корені       єре­сей Непримиренність юдео-гностичної свідомості з таїнством Боговтілення Аріан­ство твори Феодо­ра Мопсуетського і Діодо­ра Тарсій­сько­го Деякі місця у творах          свт. Кирила, свт. Афана­сія Олексан­дрій­ських Місцятворів Феодо­ри­та Кірсько­го, посл. Іви Едесько­го до Персу, тво­ріння Феодо­ра Мопсует­ск. Прагнення імп. Іраклія за допоми моно­фі­літ­ства досягти унії з моно­фі­зи­та­ми Іконо­бор­чі і пав­лік­ан­ські погляди імп. Лева Ісавря­ни­на      (717—741)
Єресі Омоусіос Сина з Отцем, «Син Божий — витвір і творіння; був час, коли Сина не було; Син змінюється за Своєю сутністю» Аполі­на­рій: «Місце людського духа у Христі замінив Божествен­ний Логос»

Македо­ній: «Св. Дух — тво­рі­ння».

«Діва Марія — Христо­ро­ди­ця». питання з'єднання природ у Христі Злиття у Христі Божествен­ної и людської при­роди з поглинанням останньої першою; Євтихій: «Після Втілення покло­ня­юсь одній природі Бога воплотившо­го­» Проне­сто­ріан­ські погляди; осу­дже­ння III Всел. Соб., хули на свт. Кирила Олексан­дрій­сько­го У Христі одна воля і одна Божественна дія Іконо­шанування­ — ідо­ло­слу­жі­ння. Неопи­саність Христа.
Прихильники єресіарха Євсевій Нікоми­дій­ський, Феона Марма­рій­ський, Секунд Птоле­ма­їд­ський пре­св. Лампон, Іоан Антио­х., представник імператора Кандідіана міністр Хриса­фій при дво­рі безвладного імп. Феодосія Факунд Герміан­ський (Африка) — «На захис­т трьох глав»; західні і афри­кан­ські єпи­ско­пи і пре­сві­те­ри імп. Іраклій, Кир Олександр., пат­рі­ар­хи Констант.: Сергій, Пір, Павло, Петро; папа Гонорій; Макарій Антио­х., монах Поліхро­ній Костян­тин Копро­нім
Викривачі єре­сіар­ха Олександр Олексан­дрій­ський, Осія Кордуб­ський Мелетій Антіо­хій­ський, Григо­рій Нисський Прокл Констан­т., Євсевій Дорилій­ський; свт. Кирило Олексан­дрій­ський Євсевій Дорилій­ський — 448г. — Єп. собор; Флавіан Констан­т., св. Лев Великий імп. св. Юстині­ан, отці собо­ру св. Софро­ній Єруса­лим­ський, св. Максим Сповід­ник, св. папа Мартин прп. Іоан Дамас­кін, папи Григо­рій II, Григо­рій III
Поста­нов­и собо­ру 1-ша частина Симво­л Віри (1-7 чле­ни), святкування Пасхи, про­ти целі­ба­ту 8-12 чл. Симво­лу Віри; про переваги­ Констан­ти­нт. Єпи­ско­па «Божественна і людська природа у Христі з'єднана нероз­діль­но і незли­т­но». Повалення Несто­рія. Заборона складати новий Символ віри В одному лиці Христа дві природи — Божествен­на і людська — з'єдналися нез­лит­но, нез­мін­но, нероз­діль­но, нероз­луч­но Анафе­мат­ствування Феодо­ра Мопсуест­сько­го і Оріге­на, «Посла­ння» Іви і деяких місць з тво­ріння Феодо­ри­та Кирсько­го «У Христі два хоті­ння, дві волі з'єднані нероз­діль­но, нез­мін­но, нероз­луч­но, незлит­но; Його людська воля підпорядковуєтья Божествен­ній» «Честь, яка віддається іконам, відноситься до її першо­об­ра­зу, і ті хто покло­ня­ється іконі покло­ня­єть­ся іпо­ста­сі зо­бра­жен­о­го на ній»
Прави­ла 20 7 8 30 102 102 22
Події після собо­ру Гоніння імп. Констан­ція (336-61) на свт. Афана­сія Олександр. і папу Ліверія. Юліан Відступ­ник (361-63). 358г. — собор в Анкирі — утверд­же­ння Василі­єм Анкір­ським і ін.. виникнення апо­ліна­рі­ан­ства (з 352г.) 395 — роз­ді­ле­ння Імперії на Західну (імп. Гонорій) і Схід­ну (імп. Аркадій) частини «Собор відступлення» під початком ІоанаАнтиох.;  скинення свт. Кирила і Мемно­на Ефесько­го. Прп. Далмат вихо­дить із затво­ру під­тр­имати пра­во­слав­них в Конст. Підступ вельможі Іринея; висновок Кирила, Мемно­на і Несто­рія. Єп. засідання в Халкедоні Імп. Василиск (476-7) видає енцик­лі­он з ана­фе­мою Собору; імп. Зенон (477-91) видає двозначний «Еноти­кон»; імп. Анаста­сій (491—518) вво­дить в Трисвя­те " Розіпнися за нас ". Опози­ція моно­фізи­тів у Пале­стині, Єгипті, Антио­хії (монах Петро Гнафевс) 615г. — облога Констан­ти­но­по­ля пер­са­ми 691г. — при імп. Юстині­ані II Труль­ский (Пято-Шостий) Собор в Констан.. Голова — патріарх  Кпля Павло, всьо­го 213 отців. складено 102 пра­ви­ла. 813-43 — другий період іко­но­бор­ства. 802 — скинення Ірини. Іконо­бор­ці імп. Лев Вірменин (813—820), імп. Феофіл (+842), патр. Іоан Грама­тик
Доповне­ння 321г. — собор в Олексан­дрії, який відлучив Арія. Помісні  Собори:         314 — Анкір., 315 — Неоке­сар.,     340 — Гангр­ський.,           341 — Антіох., 364 — Лаоди­кіий­ський,    347 — Сарди­кій­ський Питання по Антіо­хій­ській кафед­рі. Свт. Григо­рій Богосло­вом залишає Конст. кафедру. Поміс­ні Собори:     418 — Карфа­ген­ський,             394 — Констан­ти­но­поль­ський Несто­рій засуджений на помісному собо­рі в Римі 430 р. 12 ана­фе­ма­тиз­мів свт. Кирила.     482-Еноти­кон 449 р. — «роз­бій­ни­цький собор» в Ефесі, голова– Діоскур Олексан­др; скинено Флаві­а­на і Євсевія, ана­фе­мат­ство­ Іви Едесько­го; вбивство Проте­рія Олександр., >>Тимофій Елур 544 р. — наказ імп. з ана­фе­мою трьох авто­рів. Суперечка про «три гла­ви». Протест Африкан­ських і Зх. єпп. Згода папи. Протест рим. дияк. Русти­ка і Севасті­а­на. Собори в Іліри­ку і Африці про­ти   папи.  551 новий указ Імп. Іраклій 638 р. — «Екфесіс», імп. Констанс II — «Типос»; 648 р. — Латеран­ський собор — засудив моно­фе­літ­ство; 653 р. — арешт папи Марти­на, заслання в Херсо­нес, а прп. Макси­ма –у Фракію. 754 р. — іко­но­бор­чий собор. Вигнання імп. Львом Ісавря­ни­нів патр. Герма­на і постав­ле­ння патр. іко­ноб. Анаста­сія. 727 р. — папа Гонорій скликує собо­р в Риме про­ти іконоборців

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ стор. 67-68 (Вселенська православ'я — Вселенські собори), «Релігієзнавчий словник», за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. «Четверта хвиля», м. Київ, 1996 р. ISBN 966-529-005-3
  2. ↑ Червоненко Віталій, (17 червня 2016). Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. Напередодні першого за тисячоліття Всеправославного Собору суперечка Константинопольського Патріарха та Російської православної церкви стала публічною{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  3. ↑ Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. (рос.)
  4. ↑ Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. (англ.)(гр.)
  5. ↑ Мошкин Михаил, (8 июня 2016). Архів оригіналу за 23-06-2016. Процитовано 23-06-2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) (рос.)
  6. ↑ Ковальська Неллі, (21-06-2016). Архів оригіналу за 22-06-2016. Процитовано 22-06-2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.