Пам'ятник Миколі Щорсу (Київ)
| Пам'ятник Миколі Щорсу | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пам'ятник Миколі Щорсу | ||||
| Країна |  | |||
| Встановлено | 30 квітня 1954 | |||
| Стан | частково демонтований | |||
 | ||||
Пам'ятник Миколі Щорсу — колишній пам'ятник у Києві, встановлений 30 квітня 1954 року на перетині вулиці Комінтерну(нині вулиця Симона Петлюри) та бульвару Шевченка з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Авторами монумента є скульптори Михайло Лисенко, Микола Суходолов, Василь Бородай та архітектори Олександр Власов і Олексій Заваров.
Єдиний кінний монумент у Києві, споруджений за радянських часів. У 1954—1982 роках[1] він фактично був неофіційним символом Києва[2].
Пам'ятник демонтовано 9 грудня 2023 року[3].
Пам'ятник Миколі Щорсу являє собою кінну статую загальною висотою 13,8 метра. Статую виготовлено з бронзи та встановлено на постаменті з граніту висотою 6,5 метрів. Вгорі постамент прикрашений карнизом та фризом з барельєфами із зображеннями епізодів Радянсько-української війни.
Фігуру Щорса за проєктом було запропоновано зобразити з піднятою рукою, у якій би він тримав кашкет. Однак цю ідею розцінили як надто вульгарну, тому кашкет опинився в іншій руці[4]
Колишній президент України Леонід Кравчук підтвердив, що він позував для пам'ятника у 20-річному віці[4][5][6][7][8].
Втім, один із авторів, скульптор Микола Суходолов (1920—2011), уточнив ще у 1998 році, що, можливо, Михайло Лисенко (1906—1972) запросив Леоніда Кравчука позувати для ескізу, у пробах, аж доки він не зустрів потрібну йому натуру — колегу, скульптора А. Божка[6][7][9].
На місці пам'ятника Миколі Щорсу в 1872–1926 роках був пам'ятник Олексію Бобринському — будівничому залізниці в Києві[10]. Ідея спорудження пам'ятника Щорсу в Києві виникла в 1936 році, ініціатором встановлення пам'ятника став Йосип Сталін, який видав відповідний наказ. Роботи зі встановлення монумента розпочалися 1940 року, однак через початок Другої світової війни проєкт не вдалося реалізувати[10].
По закінченню війни було затверджено пішу скульптуру полководця, яку планувалося встановити на площі Льва Толстого. У 1949 році пішу статую було вирішено замінити на кінну, яку було вирішено встановити на бульварі Тараса Шевченка.
Після Революції гідності з'явилися плани влади з демонтажу пам'ятника в рамках декомунізації[8][11]. Тривалий час пам'ятник було закрито тканинними щитами національних кольорів з усіх боків. == Демонтаж == 24 серпня 2016 року представники патріотичних організацій намагалися здійснити демонтаж пам'ятника[12]. У березні 2017 невідомі пошкодили одну з ніг коня[13]. 10 листопада 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про вилучення з Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного значення пам'ятника Щорсу.[14] 9 грудня 2023 грудня монумент було демонтовано, було залишено барельєфи на постаменті, що зображають діяльність Щорса, та містять радянську символіку[15][16]. Скульптуру перенесли на зберігання до Державного музею авіації України[17].
- ↑ До спорудження пам'ятника засновникам Києва Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либеді
- ↑ У 1954—1982 саме пам'ятник Щорсу зображався на обкладинках путівників про Київ, на ілюстрованих мапах Києва, багатьох листівках, конвертах, альбомах тощо.
- ↑ Олена Івашків, Роман Петренко (9 грудня 2023). Пам'ятник Щорсу в Києві демонтували. Українська правда. Процитовано 9 грудня 2023.
- ↑ а б Скульптор памятника Щорсу: "С Кравчука монумент не лепили!" (рос.) / segodnya.ua, 19 августа 2009, 09:20.
- ↑ Полная видеоверсия, 1/4). 2016 год. (рос.)
- ↑ а б У Києві знесли памʼятник Щорсу. Історія створення й "падіння" суперечливого монумента / bbc.com, 9 грудня 2023
- ↑ а б Пам'ятник Щорсу в Києві: від створення до демонтажу — у фото / Катерина Яковленко, suspilne.media, 9 грудня 2023, 08:29
- ↑ а б Оксана Котляренко. Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / KP.UA, 16.01.2015. (рос.)
- ↑ У 1954 році Антону Божку (1910—1980) було вже 44 роки, а Микола Щорс (1895—1919) загинув у 24 роки. Тому, можливо, позував його син, 17-річний Ігор Божко (нар. 1937), у майбутньому теж скульптор.
- ↑ а б Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Микола Птушко. Архівовано 26 лютого 2016 у Wayback Machine.] / 44.ua, 24.02.2016.
- ↑ Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2021.
- ↑ оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
- ↑ Уряд прийняв ініційоване МКІП рішення, яке дозволяє демонтувати пам'ятники Пушкіну, Щорсу та іншим російським і радянським діячам
- ↑ У Києві розпочали демонтаж пам'ятника Миколі Щорсу. Історична правда. Процитовано 9 грудня 2023.
- ↑ Карлащук, Віолетта; Прізова, Влада (9 грудня 2023). Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 12 лютого 2025.
- ↑ Простояв майже 70 років. У Києві демонтували пам'ятник Щорсу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 10 грудня 2023.
- Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 722. (рос.)
- Микола Суходолов Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.] / МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія. Вип. 3. Зб. наук. пр. з мистецтвознавства і культурології. — Київ: Інтернехнологія, 2006. — 436 с. — С. 353—357.
- Лисенко Л. О. Архівовано 10 серпня 2021 у Wayback Machine.] / Мистецтво України першої половини ХХ ст. у світовому контексті: зб. тез доповідей міжнародної наук. конф., Київ, 11 квітня 2018 р. — К., 2018. — 92 с. — С. 50—52.
