Перейти до вмісту

Тарасенко Андрій Павлович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарасенко.
Андрій Тарасенко
Тарасенко Андрій Павлович
Alma MaterСумський військовий інститут артилерії (2002)
Військова служба
Роки служби2002—2023
ПриналежністьУкраїна Гірська піхота
Формування
 128 ОГШБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
начальник артилерії, заступник командира
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2023
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Тарасенко Андрій Павлович (11 квітня 1981 — 3 листопада 2023) — український військовий, підполковник, начальник артилерії та заступник командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Учасник російсько-української війни. Загинув внаслідок російського ракетного удару по шикуванню 128-ї бригади.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Андрій Тарасенко народився 11 квітня 1981 року в селищі Степанівка Сумської області. У 1998—2002 роках навчався у Сумському військовому інституті артилерії при Сумському державному університеті. З 2002 по 2013 рік проходив службу у 300-му окремому механізованому полку в місті Чернівці. З 2013 року проходив службу у військовій частині А1556. З 2014 року брав участь в АТО на сході України: брав участь на найгарячіших напрямках Донеччини та Луганщини. З початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Обіймав посаду начальника артилерії та заступника командира 128-ї бригади. Загинув 3 листопада 2023 року, близько 10:00, внаслідок ракетного удару російських окупантів із застосуванням «Іскандер-М» перед церемонією нагородження бійців бригади, що відбувалася на території прифронтової зони в селі Зарічному Запорізької області. Загинув разом із 19 співслубовцями[1]. Чин прощання із загиблим відбувся 6 листопада 2023 року в Чернівцях[2][3][4][5][4].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (28 липня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку.[6]
  • орден «За мужність» III ступеня (27 червня 2015)[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архів оригіналу за 22 листопада 2023. Процитовано 5 листопада 2023.
  2. ↑ Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
  3. ↑ Воював з 2014 року: у Чернівцях попрощались із заступником командира 128-ї бригади. 24 Канал (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
  4. ↑ а б Архів оригіналу за 6 листопада 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
  5. ↑ У Чернівцях попрощались із заступником командира 128-ї бригади: військовий розповів про настрої в ОГШБр. ТСН.ua (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
  6. ↑ Указ Президента України від 28 липня 2023 року № 463/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ Указ Президента України від 27 червня року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»