Третій світ

Термін «країни третього світу» — це політичний термін від часів «холодної війни» на позначення тих країн, які не належать до західного світу або східного блоку. Більшість з них були біднішими країнами, які іноді називають країнами, що розвиваються.

Вираз «перший світ» і «другий світ», проте, на відміну від «третього світу», ніколи не використовується. Натомість люди говорять про країни або «західного світу» (перший світ) і східний блок — східні держави або реально-соціалістичні держави (другий світ).

Походження терміна

Цей термін був вперше використаний у 1952 році французьким економістом Альфредом Совієм (1898—1990).^[1] На час конференції в Бандунзі в 1955 році люди почали говорити про третій світ. У третьому світі багато країн спочатку належали до Африки, Азії та Південної Америки.

Ідею «трьох світів» запропонував журналіст Альфред Сові (1898—1990) у статті «Три світи, одна планета» в журналі «Обсерватер» 1952 року^[2] вдавшись до аналогії з терміном «третій стан», що його впровадив французький революціонер Еммануель-Жозеф Сієс [Sieyès] (1748—1836) у памфлеті «Що таке третій стан?» [Qu'est-ce que le tiers état?] 1789 року, Сові уподібнював капіталістичний світ шляхті, комуністичний світ — духовенству, а решту країн, які не входили до жодного блоку, — третьому стану. Попри метафоричність цього уподібнення, Сові цілком серйозно ставився до аналогії між роллю «третього стану» та «третього світу». Перефразовуючи знаменитий вислів абата Сієса, він писав наприкінці статті: «Тому, урешті-решт, цей третій світ, забутий, експлуатований і зневажений, як третій стан, також захоче стати чимось». Із падінням Берлінської стіни термін утратив свій первісний сенс, бо «другий світ» припинив існування, але його продовжують уживати для позначення слаборозвинених країн. Як продовження метафори 1960 року виник термін «четвертий світ», що вказував на частку населення заможних країн, яка живе нижче рівня бідності. Його автори стверджували, що за старого режиму у Франції, крім трьох станів, представлених у Генеральних штатах, існував четвертий, досі непомічений знедолений стан батраків, калік і тубільців.

Див. також

Примітки

↑ Gregory, Derek; Johnston, Ron; Pratt, Geraldine; Watts, Michael; Whatmore, Sarah (2011-09-23). The Dictionary of Human Geography. John Wiley & Sons. ISBN 978-1-4443-5995-4.
↑ оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 2 лютого 2008.

Література

В. Головченко. «Третього Світу» країни / Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.721 ISBN 978-966-611-818-2
П. М. Ігнатьєв. Група 77 / Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Г. Мюрдаль. Современные проблемы «третьего мира» / сокр. пер. с англ. — Москва: Прогресс, 1972. — 767 с.(рос.)
André Gunder Frank, «The Thirdworldization of Russia and Eastern Europe», in Between Western Europe and East Asia, 1996, XXIX, pp. 301—314.(англ.)
Robert D. Kaplan, «The Balkans: Europe's Third World», in The Atlantic Monthly, July 1989.(англ.)
Umberto Melotti, Marx e il terzo mondo, Il Saggiatore, Milano 1972, pp. 336.(італ.)
Carl E. Pletsch, «The Three Worlds, or the Division of Social Scientific Labor, circa 1950—1975», in Comparative Studies in Society and History, issue 23 (October 1981), pp. 565—590.(англ.)
Alfred Sauvy, «Trois mondes, une planète», in L'Observateur, 14 août 1952, n°118, p. 14.(фр.)
B. R. Tomlinson, «What Was the Third World?», in Journal of Contemporary History, Vol. 38, No. 2 (April, 2003), pp. 307—321.(англ.)
Leslie Wolf-Phillips, «Why 'Third World'?: Origin, Definition and Usage», in Third World Quarterly, Vol. 9, No. 4 (October, 1987), pp. 1311—1327.(англ.)
Peter Worsley, The Third World, Chicago: The University of Chicago Press, 1964, 317 pp.(англ.)